KharkovGo

У самому серці старого Харкова, на вулиці Греківській, стоїть напівзабутий будинок №14. У «Списку домовласників Харкова за 1909 рік» він значиться за міщанином Миколою Івановичем Монаховим-Богомоловим. Але головна його слава — те, що саме тут пройшли юні роки майбутнього композитора світового рівня Ісаака Дунаєвського.
.
Колись це був двоповерховий дім, та з часом він «втягнувся» в землю: нині перший поверх став напівпідвалом. Праву його частину займало ательє дядька Менделя — місце, яке місцеві називали справжнім Ельдорадо. У підвалі можна було знайти все: від старих шаф і сервізів до валіз з дивними речами, що зносили сюди протягом майже ста років.
.
Як зазначено у спільноті “Харків Ностальгія”, пів століття тому маленький Леонід, автор цих спогадів, уперше потрапив сюди з дідусем. З товаришем Толіком вони загубилися серед старих меблів і коробок, шукаючи «пулемет», про який Толік запевняв, що він тут точно є. Пулемет так і не знайшли, зате знайшли піаніно «Беккер» з мідними канделябрами, що сяяло, наче щойно з фабрики.
.
«Ви ж знаєте, шо тут жив сам Ізя Дунаєвський! На цій піаніні він грав для душі. Скрипку забрав, а піаніно залишилось. Я його з підвалу витяг, відчистив», — з гордістю розповідав дядько Мендель. Навіть син композитора, Максим, приїжджав просити продати інструмент, але почув у відповідь: «Шоб я за Ізину піаніну гроші взяв? Бери так!»
.
Дідусь сів за клавіші й заграв «Когда простым и нежным взором…», а дядько Мендель тим часом знімав мірки, не припиняючи відбивати чечітку. У майстерні пахло тканиною, пилом і якимось особливим теплом, яке буває лише у місцях, де зберігають пам’ять.
.
Адреса: Харків, вул. Греківська, 14
Час роботи: огляд зовні — цілодобово
Вхід: безкоштовно