KharkovGo

Забудова вулиці Мироносицької відбувалася повільно і активізувалася лише після розширення будівництва на Сумській та Німецькій, нині Пушкінській, вулицях. У січні 1874 року купець 2-ї гільдії Іван Гаврилов придбав дворову ділянку під № 43 для подальшого будівництва власного будинку для проживання.
.
У той час Гаврилов володів крамницями на розі вулиць Благовіщенської та Ярославської. Він торгував оптом тканинами та дрібною галантереєю. Родина Гаврилових вела тихе й розмірене життя, а окрім торгівлі займалася благодійністю в межах своїх скромних можливостей. Трохи згодом, поруч із місцем для будівництва власного будинку, Іван Гаврилов викупив ще одну дворову ділянку. Тут збудували склади та торгові приміщення.
.

У зведеному будинку були майже всі зручності — телефон, електрика, водопровід і каналізація; єдине, що опалення було пічним. Спеціально для облаштування голландських печей, які обігрівали весь будинок, із Німеччини замовили кахлі. Також на фасаді будинку розмістили два геральдичні щити з кераміки. Один із них зберігся до наших днів на прибудові до будинку, тоді як сам будинок не зберігся.
.

Прибудову до будинку Гаврилових звели в торці будівлі. Спочатку вона мала 2,5 поверхи, а вже після 1914 року надбудували ще один поверх. Спершу в прибудові було три квартири та приміщення для двірника. Сам Гаврилов неодноразово скаржився до міської думи, що через неї зазнає збитків, намагаючись зменшити податок на домоволодіння.
.

Уже у 1920 році будинок було націоналізовано, а квартири в прибудові перетворили на комунальні. При цьому частина колишніх мешканців, які квартирували у Гаврилова, так і залишилася тут жити.

За матеріалами Андрія Парамонова / otkudarodom.ua