На розі Володимирської та Котляревської вулиць на Москалівці зберігся червоноцегляний особняк, пов’язаний з ім’ям Василя Кричевського — видатного українського архітектора, художника та автора Малого Державного Герба України.
.
Історія садиби розпочалася 1897 року, коли Варвара Іллівна Кричевська, дружина архітектора, придбала незабудовану ділянку в колезького асесора Адольфа Християновича Валентина. Незадовго до цього він розділив свою землю між Володимирською, Котляревською та Валеріанівською вулицями на тринадцять окремих ділянок. Будинок Василь Кричевський спроєктував для власної родини й завершив приблизно 1899 року.
Це була одна з його ранніх самостійних робіт, створена ще до знаменитого будинку Полтавського губернського земства, який став програмним твором українського архітектурного модерну. Через складний рельєф особняк має незвичний вигляд: з боку однієї вулиці він здається одноповерховим, тоді як з іншого відкривається нижній житловий поверх. Фасади прикрашали світлі декоративні деталі та майолікові вставки. Усередині містилися високі кімнати, голландські печі, кухня, ванна, веранда та невеликі вбудовані в товсті стіни шафки, які взимку могли використовувати як своєрідні холодильники.
.
У «Списку домовласників Харкова» за 1901 рік садибу внесли двічі — за обома фасадами. Вона значилася як кутове володіння №61 на Володимирській та №13 на Котляревській вулиці. В обох записах власницею названо міщанку Варвару Іллівну Кричевську, а також зазначено однаковий номер ділянки — 3/327 — і оцінну вартість у 1140 рублів.
.
Цінні подробиці про будинок зберегли газетні оголошення. У травні 1914 року особняк пропонували винайняти, а в липні того самого року вже терміново продавали. У газеті «Южный край» повідомлялося про п’ять кімнат, кухню, ванну, садок, криницю, парадний вхід, господарські споруди та близькість до лінії конки. Покупців просили звертатися за адресою: Володимирська, 60.
Навесні 1915 року оголошення з’явилося знову, але вже з адресою Котляревська, 13. Цього разу згадували також веранду й нижній поверх, а сам особняк характеризували промовистими словами: «збудований ґрунтовно для себе». Збіг планування, особливостей садиби та двох адресів не залишає сумнівів, що йшлося про один і той самий кутовий будинок Кричевських
Тут жили Василь і Варвара Кричевські, їхні сини — майбутні художники Микола та Василь, а певний час і брат архітектора, відомий живописець Федір Кричевський. Сам Василь Кричевський увійшов в історію як один із творців українського національного стилю. У 1918 році Центральна Рада затвердила розроблений ним тризуб як Малий Державний Герб Української Народної Республіки. Він також працював у графіці, книжковому оформленні, театрі та кіно, проєктував меблі, килими й декоративні композиції.
Особняк пережив революцію, війни, окупацію та численні перебудови. Під час німецької окупації в ньому мешкали унтерофіцери, а стару кухню використовували як склад. Згодом у літературі навіть з’явилося помилкове повідомлення, що будинок знесли ще у 1930-х роках. На щастя, він зберігся — разом зі старою адресною табличкою «13/60» та пам’яттю про родину, яка залишила визначний слід в українській культурі.
