KharkovGo

Старше покоління харків’ян пам’ятають знамениту «Вареничну» на Сумській вулиці. Хоча в цьому будинку мешкали каретні справи майстер, потім торговець цукром і цукерками, потім торговець олійними фарбами і редактор газети «Південний край», як розповідає історик Андрій Парамонов, і вже тільки потім, у 1960-х роках, у будинку з’явилася відома « Варенична».
.
Першим власником дворового місця, де зараз розташований будинок №21 на вулиці Сумській, був каретний майстер Мартін Єгер. У 1804 році він прибув до Харкова як іноземець на запрошення Василя Каразіна і отримав цю ділянку безкоштовно. Сусідна ділянка була у володінні токаря Яцека Бернедорфа, який помер у 1806 році і не залишив спадкоємців. Ця ділянка була віддана також каретнику Івану Вольфу. Так на цьому місці утворилися каретні майстерні, які понад півстоліття обслуговували харківські карети у цій частині міста.
.
Вже у 1860-ті роки власниками садиби стали брати купці-цукрозаводчики Яхненка та Семиренка, які тут заснували Торговий дім – представництво своєї компанії. Вони також володіли цегельним та машинобудівним заводами у Черкаській області. Як і в Харкові, в інших містах Російської імперії вони відкривали свої торгові будинки-представництва.

Потім, 1881 року власником цієї ділянки стає купець 2-ої гільдії Яків Міщенко. Він також був комісіонером цукрового заводу, а його склад розміщувався на вулиці Рибній, нині Кооперативної, а його кондитерська крамниця, де продавалися цукерки власного виробництва, була на вулиці Римарській. Купивши ділянку, Міщенко зносить старий дерев’яний будинок і флігель і будує нові будівлі. Нинішній кам’яний будинок спочатку був дерев’яним на кам’яному фундаменті та напівповерху, а вже згодом дерев’яні стіни обнесли цеглою. Вважається, що автором проекту цього будинку став архітектор І. Гінш. Усередині двору також зберігся двоповерховий флігель, який Яків Міщенко здавав в оренду під квартири. Сам же господар володіння проживав у будинку, а у підвалі розташовувалося виробництво цукерок.
.
Вже 1881 року Міщенко продає садибу купцю 2-ої гільдії Василю Бочарову, який займався продажем олійних фарб у місті. Бочаров, як і Міщенко, проживав зі своєю дружиною Єлизаветою в будинку, а флігель, як і раніше, здавав наймані квартири. До речі, вже кам’яні каретні сараї та стайня, що збереглися всередині двору, були побудовані Бочаровим на місці старих старих.
.
Після революції протягом деякого часу в будинку №21 на вулиці Сумській проживав Олександр Йозефович, редактор газети «Південний край». У 1920 році будівлю націоналізували, а вже в 1960-х роках тут відкрилася «Варенічна». Варто визнати, що готували тут вареники солоні та солодкі з широким асортиментом начинки, і харків’янам вона припала до душі – тут завжди було людно, а з відкритих вікон закладу іноді розносився апетитний аромат на найближче перехрестя. Нині у будівлі розташувалися бар та заклад фастфуду.