KharkovGo

Піски-це район, де зараз розташовується перехрестя спуску Пасіонарії та Клочківської. Наприкінці ХІХ століття тут була північна околиця міста, де селилися переважно селяни та чумаки. Піщане передгір’я зі сходу примикало до університетської гори та саду, із заходу – до маєтку великих землевласників Бердягіних, з півночі – маєтку землевласників Сердюкових, а на півдні розташовувалися левади та болота біля річки Лопань.
.
У цей час земля Бердягіних почала розпродуватись невеликими ділянками під будинки поселенців. Залишилася лише одна незабудована ділянка. За переказами, під час грози на цій ділянці вдарила блискавка, і відкрилося джерело чистої води, яке одразу почали вважати цілющим.
.
Один із тутешніх жителів Г. Федоров почав клопотати перед харківським губернатором Кокошкіним та правлінням Імператорського Харківського університету про будівництво церкви біля джерела. Вже до початку 1880-х років дозвіл було отримано, і зібрано велику суму за допомогою впливових чиновників і жителів міста.
.
У 1882 році відбулося урочисте закладання першого каменю, а вже до 1885 року храм було освячено, і в ньому почали проводити богослужіння. Спочатку храм будувався за проектом харківського архітектора Ф. Данилова, а 1898 року церкву було реконструйовано під керівництвом відомого архітектора М. Ловцова. Варто зазначити, що в цей час у Харкові не було водопроводу, біля джерела було вирито три колодязі, які довго постачали городян чистою водою.
.
Також при храмі було засновано унікальне училище для глухонімих, а в 1898 році відкрито і жіночу церковно-парафіяльну школу, а потім і рукоділково-ремісничу школу-майстерню.
.
З приходом влади більшовиків храм було закрито, а джерело засипано, а потім було віддано під клуб для глухонімих. В цей час було зруйновано башту з куполом, і вирвано хрест на дзвіниці, шатрове наверш над входом.
.
Під час війни з німцями тут спочатку розташовувався склад, а потім її намагалися підірвати під час відступу. Храм дивом уцілів. У 1944 році у південному боці відновилися служби на честь явища Охтирської ікони, але вже у 1960-х роках церкву знову закривають. Її використовують як склад, а потім передають спортивному товариству “Динамо”.
.
Довгі 30 років залишки храму височіли під університетською горою, обпалені і чорніючі, з воронами, що кружляли над ним. 1989 року храм повернули православній церкві, і вже в листопаді там провели перше богослужіння. У цей час розпочали і відновлення храму.
.
Під час проведення будівельних робіт сталося ще одне диво. Довгий час не вдавалося встановити джерело. Один із робітників випадково кинув брухт на землю – так знову джерело відкрилося людям.
.
Вже у 1999 році відновлювальні роботи були закінчені, храму було повернено будинок його першого настоятеля. В. Вєтухова.

фото: eparchia.kharkov.ua