KharkovGo

Проходячи старими вуличками міста, іноді й не підозрюєш, що в маленьких, нині чи місцями застарілих будиночках колись кипіло бурхливе життя з планами на майбутнє, сімейними та дружніми застіллями. Сьогодні невеликий двоповерховий будинок на вулиці Дмитрівській за №23 виглядає досить сумно і нудно, але лише 150 років тому тут проживало близько 60-80 осіб, відомий був як садиба Мокренських.
.
Спочатку цією садибою володіла родина Мокренських, що походила зі священичого роду Харкова. Цілком імовірно, що ця сім’я була пов’язана узами спорідненості з Рафаїлом Мокренським, який у 1753 році був призначений ректором Харківського колегіуму, а з 1758 став настоятелем Святогірської пустелі. Сам будинок збудував титулярний радник С. Мокренський, а вже у 1870–1880 роках цією садибою володіла його вдова Варвара.

Будинок був двоповерховим, де на другому поверсі були господарські кімнати, а ось перший здавався в найм. При цьому на першому поверсі розміщувалися бакалійна лавка, перукарня, пральня та три житлові квартири. У дворі будинку знаходилися два дерев’яні флігелі, пізніше обкладені цеглою, льодовик з коморою, кухня з каретним сараєм і стайня. Також тут був і розкішний сад із плодовими деревами та квітниками. Флігелі господиня також здавала в найм, а збудувавши ще один кам’яний у 1872 році, і сама в ньому оселилася. Варто відзначити, що будинок опалювався популярними тоді голландськими печами, був підведений перший харківський водопровід, а пізніше і електрику. Скромний та непоказний зовні будинок був обладнаний всередині досить сучасно для того часу.
.
Будучи студентом Харківського Імператорського університету, Дмитро Яворницький проживав в одному із флігелів Варвари Мокренської. Значно пізніше він став відомим істориком та близьким другом І. Рєпіна та Д. Багалея, але тоді він був ще 25-річним молодим чоловіком, що в ті роки прирівнювалося майже до юнацтва.
.
Вже 1887 року вся садиба перейшла у володіння міщанки Марії Кононової, а 1903 року його купив лікар Яків Рубінштейн. У 1920 роках садибу націоналізували, фактично, тільки-но змінилися знову власники і частина мешканців, втім, як і часто змінювалися мешканці флігелів інших садиб.