У маленьке містечко Едліна-Здруй Нижньої Селезії, що знаходиться в Польщі, Аліна потрапила, як і багато вимушених біженців. Їй з літніми батьками і неповнолітнім сином вдалося виїхати на одному з евакуаційних поїздів. Дорогою, потяг багато разів зупинявся і навіть потрапив під обстріл, приліт був десь поруч.
«У той момент, — як згадує Аліна: Ми вже попрощалися з життям, поїзд різко зупинився, у вагоні вимкнилося світло, а провідник закричав усім лягти на підлогу і дотримуватися тиші, потім на всьому вокзалі згасло світло. Простояли ми так хвилин 30. Їхали вперед, як і всі, зовсім не знаючи куди. По дорозі нам траплялися дивовижні люди, відкриті і з щирою емпатію до інших. Думаю, нам дуже допомагав ангел-охоронець, можливо, допомогла молитва, яку розповів священник, з яким нам вдалося познайомитися на другий день прибуття в метро. Сильну мотивацію та підтримку для мене надала консолідована польська спільнота. Всіх українців, які прибувають, зустрічали, як рідних. Усі логістичні та адміністративні процеси допомоги були організовані бездоганно. За це завжди дякуватиму Польщу та її мешканцям».
Аліна, як виявилося, опинилася на історичній батьківщині своєї прабабусі. Пращурка була полькою і якраз була родом із Нижньої Селезії, носила відоме польське прізвище Śląska.
Як каже сама Аліна, за перші 3 місяці з нею трапилося безліч дивовижних, по-справжньому чудових історій, це і змусило її почати писати невелику розповідь. Спочатку виливання думок на папері допомагало впоратися із сильним стресом і тужбою за домом. Пізніше прийшло розуміння, що всі ці розповіді повинен прочитати кожен, хто був змушений тікати з дому не з власної волі. Так і сформувалася збірка коротких оповідань «Щоденник вимушеної емігрантки: дорога з Харкова до Польщі».
Зараз дівчина працює рецепціоністом в готелі, знання англійської, які вона отримала завдяки журналістській діяльності, допомогли їй влаштуватися на роботу. До війни Аліна декілька років була частиною нашої команди «kharkovgo», зокрема працювала у краєзнавчому та фуд-підрозділі. Пізніше, відкрила власну маленьку кав’ярню, в якій сама і працювала.
.
Видати збірку Аліна планує у Польщі трьома мовами: українською, польською та англійською. Для цього вона познайомилася з польським письменником, який допомагає їй технічними порадами в цій складній справі.
.
Фото надані з особистого архіву Аліни
